Легальний гральний бізнес в Україні: наші перспективи та стратегія

Легалізація грального бізнесу в Україні

Ми хочемо і готові посприяти уряду, щоб сприяти взаємовигідному для всіх учасників процесу легалізації грального бізнесу в Україні. А також проводити інформаційно-роз’яснювальні заходи для представників ЗМІ, активістів та будь-яких, небайдужих до долі країни українців. Ми відкриті для будь-яких питань. Всі легальні казино представлені на головній сторінці.

Щоб зробити процес залучення соціально-активних та небайдужих до економічних, соціальних та культурних перспектив українців активним, а також донести нинішній владі необхідність доопрацювання питання щодо легалізації грального бізнесу в Україні, ми склали Петицію та просимо Вас підписати її.

Крім того, щоб підтримати ЗМІ та експертів, які зацікавилися напрямком та ведуть активну просвітницьку роботу з питання легалізації грального та лотерейного бізнесу в Україні, а також стежать за кроками уряду та коментарями президента Володимира Зеленського про процес виведення азартних ігор із “тіні” в офіційну площину Ми вирішили збирати на сайті всі новини про легалізацію грального бізнесу в Україні, публікації про перспективи розвитку казино та інших складових українського грального бізнесу.

Ознайомитись з матеріалами ви можете нижче, а також безпосередньо брати участь у процесі, надсилаючи нам публікації на тему . Кнопка зв’язку розміщена вище на сайті. Ми будемо раді вашій активній участі!

Закон про легалізацію грального бізнесу в Україні — наші цілі:

• Легалізація грального бізнесу за європейськими аналогами, а саме, на прикладі Німеччини, Румунії та Італії.
• Отримання надходжень до бюджету, починаючи з 01.01.2020 року, у розмірі мінімум 2,5 мільярда протягом 2020 року.
• Захист людей, які працюють у цій сфері, а це понад 50 000 людей.
• Захист вітчизняних операторів, недопуск до цього ринку іноземних компаній, особливо компаній із Російської Федерації.

Як зробити азартні ігри безпечними? Наші пропозиції:

• Прийняти закон про легалізацію грального бізнесу, який з моменту впровадження забезпечить надходження до бюджету України мінімум 200 мільйонів гривень податків щомісяця та понад 2,5 мільярда на рік.
• Обмежити встановлення ігрових автоматів, непідконтрольних державі, замість застарілих автоматів встановити сучасні системи, такі як VLT, за прикладом Італії та Німеччини, що дозволить державі повністю контролювати всі процеси та надходження у режимі 24/7.
• Зменшити кількість терміналів та гральних закладів на території України, встановивши обмеження щодо кількості та площі приміщення у конкретних містах, а також, за прикладом Європи, за кількістю терміналів на одну особу (3 термінали на 1 000 мешканців). Розміщуватиме казино тільки в 5-зіркових готелях, встановлюватиме в них VLT системи, які будуть 100% підконтрольні державі.
• Продати на аукціоні обмежену кількість ліцензій на провадження діяльності за мінімальною кількістю дозволених VLT терміналів – 5000, збільшивши вартість таких ліцензій за рахунок збільшення кількості терміналів у ліцензії, а також посилення відповідальності з боку оператора.
• При подачі на ліцензію зобов’язати претендента надавати перелік адрес, кількість терміналів та договори оренди на приміщення, де будуть встановлені термінали.
• Першочергове право на отримання ліцензії надати компаніям, які зараз працюють на ринку. Це дозволить перевести у легальне поле одразу всі нелегальні заклади та закрити ті, які не відповідають ліцензійним вимогам.
• Не допустити втрати роботи для людей, які зараз працюють у цій сфері, а це понад 50 000 осіб.
• Заборонити використання обладнання та програмного забезпечення, яке виробляється за межами України, що захистить вітчизняних виробників.

Чому легалізація грального бізнесу в Україні – це добре, а не погано?

Існує стійке переконання, що ігрові автомати та ігри казино викликають залежність. Ці страхи зрозумілі. Незважаючи на те, що історія існування азартних ігор приблизно дорівнює історії людства: карти, кістки, пізніше слоти та скретч-карти виникали та швидко поширювалися по всьому світу.

У Китаї гральні заклади з’явилися ще до н. Звичайно ж, при такому масовому захопленні, траплялися не тільки дружні вечори за пасьянсом або покером, але виникали рідкісні, але резонансні історії, коли азартні гравці могли поставити на кон гроші не тільки наявні в їхньому розпорядженні, але навіть програти весь капітал, маєтки або спадщину. . Але історія рухається вперед, тому для цієї проблеми було знайдено рішення.

Стало очевидно: щоб залишити людям свободу волі та право вирішувати кожному для себе: грати чи не грати, гральний бізнес необхідно вивести з підпілля та встановити чіткі правила, а всю бізнес-діяльність казино та гральних залів регламентувати на державному рівні. З’явилися суворі правила, які регулюють як можливість кожної людини проводити вільний час за грою, але без шкоди для грошей, здоров’я та ризиків для майбутнього.

На сьогоднішній день, гральний бізнес “по-білому” ретельно стежить за фінансовими махінаціями, несе відповідальність за збереження грошей, внесених на рахунок гравцем і ретельно перевіряє інформацію про своїх клієнтів, не допускаючи можливості грати особам віком до 18 років або того віку, який зазначений як мінімальний у законодавстві кожної окремої країни.

Дивлячись на приклад західних країн, зокрема ближніх сусідів — Німеччини, Румунії та Італії, ми впевнені, що легалізація грального бізнесу в Україні зможе стати великим плюсом у перспективі розвитку нашої країни, залучення грошей до національного бюджету та дасть змогу українцям зберегти свободу вибору. , не ризикуючи при цьому грошима та спокоєм своїх близьких.

Як можна контролювати гральний бізнес?

Спеціальні комісії ліцензують операторів грального бізнесу та стежать за дотриманням правил та зобов’язань, а також законів кожної окремої країни. Ці комісії перевіряють якість продукту, який пропонується гравцям, запобігають навіть самій можливості обману (будь-яка людина, яка грає в наземному або онлайн-казино з ліцензією, може подати скаргу у разі некоректної роботи або помилки та отримати юридичну допомогу).

Вони пропонують широкі можливості для самостійного контролю: можна встановити обмеження тривалості гри в казино або лімітувати суму грошей, яку гравець планує витратити за один раз, а також взяти відпустку, під час якої оператор просто не допускатиме її до гри. Також існують спеціальні ресурси для підтримки гравців із залежністю та надання їм психологічної допомоги.

Чому гральний бізнес в Україні має піти шляхом Європи, а не Туреччини?

Вперше про те, які саме кроки українська влада має намір здійснити у напрямку легалізації азартних ігор у стані, було сказано на турецькому бізнес-форумі в серпні 2019 року. Незважаючи на багаторічний практичний досвід європейських сусідів, Президент Володимир Зеленський прокоментував, що в цьому питанні дивиться на приклад Туреччини, де гральний бізнес є частиною готельної структури. Таким же шляхом свого часу пішли в американському штаті Невада, де з’явився свій Лас-Вегас. Безумовно, ці успішні кейси привертають багато уваги і викликають бажання наслідувати, але це питання має і зворотний бік. Україна — не просто курорт для багатіїв, а й велика країна, де живуть люди з різним соціальним статусом. Тому насамперед ми пропонуємо задуматися не про наших гостей, а безпосередньо про українців. З урахуванням того, що зараз у галузі налічується понад 50 000 співробітників ліцензованих лотерейних точок, 5-зіркові готелі, яких в Україні не так багато, щоб згодом забезпечити роботою всіх цих людей, а розміщені ці готелі у великих містах, здебільшого, у Києві , регіональні співробітники просто залишаться без роботи. Будувати нові — ідея, безумовно, прекрасна та перспективна, лише ці перспективи довгострокові. А чим годуватимуть сім’ї ці 50 000 людей, поки триває будівництво? Цікаве питання. Далі, як ми згадуємо у своїх повідомленнях, власники 80% готельного бізнесу досі російські олігархи, які просто виведуть гроші з України замість того, щоб сплачувати податки до бюджету нашої країни. Тому ми поділяємо думку щодо необхідності легалізації у 2019 році в Україні грального бізнесу, але, водночас, бачимо явну небезпеку ухвалення законопроекту про легалізацію казино, який перебуває на розгляді в парламенті. Ми пропонуємо відійти від стереотипної думки щодо загрози грального бізнесу для простих людей і не наполягати на його категоричній забороні. Тим не менш, закон про гральний бізнес необхідно доопрацювати таким чином, щоб він був вигідний усім сторонам: приносив гроші в скарбницю, дбав про гравців, розвивав суміжну ІТ галузь (саме так, навіть наземні казино працюють на ПЗ), а також залишав нам нашу Основну цінність: свободу вибору.

Різниця між легалізацією казино та легалізацією грального бізнесу

Знак рівняння між цими поняттями поставити неможливо. Гральний бізнес, також відомий як гра, часто плутають з безпосередньо роботою в казино, коли перше поняття набагато ширше і включає:

• наземне казино (гральний будинок), де розміщені ігрові столи,
• інтернет-казино,
• зали гральних автоматів, відомих також як слоти, слот-машини або однорукі бандити,
• букмекерські контори,
• тоталізатори та інше.

Тому, коли говоримо про легалізацію казино в Україні, це передбачає саме звуження сфери до казино, що раніше обговорювалися в готелях, обрубуючи всі інші напрямки. Тим не менш, на сьогоднішній день 70% всесвітньої популярності азартних ігор припадає саме на слоти — у них грають від Індії до Фінляндії, у них досить прості правила і для виграшу не потрібні спеціальні експертні знання, це той випадок, коли рішення приймає саме Фортуна. Крім того, зростає популярність букмекерства (ставок на спорт), а топові контори ведуть активну меценатську та спонсорську діяльність, вкладаючи гроші у розвиток спорту та технологій своєї країни.

Наша Асоціація операторів грального та лотерейного бізнесу України виступає за легалізацію всього напряму, не обираючи єдино гідних його представників. Ми прагнемо того, щоб у 2019 році в Україні з’явилися не лише легальні казино на базі готелів, де зможуть грати виключно багаті українці-співвітчизники та іноземці, які приїжджають на відпочинок, а й загальнодоступні ігрові зали, повністю підконтрольні закону.

Повна заборона ігрових залів поза готелями: чому це погано?

Як ми всі знаємо на практичному досвіді: заборонити будь-що — значить не позбавитися проблеми, а тільки загнати її «в тінь». Звуження ніші до одного сегменту не позбавить Україну наявності грального бізнесу, але переведе велику його частину на нелегальну основу, коли підпільні казино ховатимуться у підвалах і “кришуватимуться” міліцейськими структурами. Вже зараз на офіційному лотерейному ринку є деяка частина “діячів”, які ігнорують необхідність отримання ліцензії та працюють “в чорну”. Їх кількість тільки зросте, що стане справжнім ударом по інфраструктурі міст, безпеці гравців та співробітників залів, позбавить останніх можливості офіційного працевлаштування та отримання легального та чесного доходу.

Влада, яка закликає до подібних заборон заради блага простих українців, повинна подумати не лише про тих, хто страждає від ігрової залежності (а це 2% від загальної кількості гравців), але також про людей, які так чи інакше беруть участь у галузі (гравці, які хочуть відпочити, співробітники залів, розробники та виробники обладнання та ПЗ, які отримують гроші за свою роботу).

Ми пропонуємо комплексний підхід до питання, яке б враховувало інтереси всіх сторін і робило це в демократичній манері: поважаючи свободу вибору, підтримуючи у разі виникнення проблем та забезпечуючи вигоди для кожного учасника грального бізнесу.

Коротка історія українського грального бізнесу

Як було сказано раніше, історія грального бізнесу приблизно дорівнює історії людства, тому, щоб відшукати самий початок ігорки, треба заглянути ще в ті часи, коли всі ми містилися за одним багаттям у печері. Але якщо не копати так далеко, то зростання популярності азартних ігор на наших територіях приходиться ще на часи у складі Російської Імперії, XVIII-XIX століття. Незважаючи на категоричну заборону, гральні будинки відкрилися і успішно працювали в Києві, Катеринославі, Одесі, Херсоні.

З 1910 року увага грального бізнесу переключається на лото — найпопулярнішим місцем для гри став знаменитий Контрактовий двір, у підпіллі, як і раніше, перекидалися в карти, хоча проведення азартних ігор було заборонено. До речі, на підтвердження тези про те, що заборонити казино недостатньо, воно йде в підпілля, але не зникає, як показує нам історія. Втім, від початку навіть у лото-клубах не існувало чітких правил, що вносило смуту. Через кілька років на хвилі популярності робляться перші спроби врегулювати галузь — виникають чіткі правила, зобов’язання гральних будинків, контроль фінансової складової та сувора звітність. Що тут сказати, експеримент був винятково вдалим — офіційне регулювання лото-бізнесу принесло не тільки більше порядку та спокою, а й у багатьох містах стало головним джерелом податкових надходжень до бюджету. І продовжилося це аж до початку Першої світової.

Після війни вже в “союзній” Україні триває захоплення лото та розвиток лото-холів. А нагляд та контроль їхньої діяльності закономірно переходить до НКВС, а також місцевих комітетів та Управління державної карткової монополії. Влада все більше спантеличується питанням виведення бізнесу з нелегального до регульованого та контрольованого, який би наповнював бюджет. Пройшовши через безліч реформ, бізнес продовжує розвиватись, а держава продовжує працювати над перспективами легалізації ніші. У 1927 року встановлюється єдиний порядок відкриття гральних закладів, проведення лотерей та інших громадських розважальних видовищ. На жаль, стрімке зростання закінчилося не менш несподіваною зупинкою: у 1928 році все, крім тоталізаторів на іподромах, велено негайно закрити. Основною відмовкою стає: гра на гроші приносить радянським людям нетрудові доходи, чого влада рівних, звичайно ж, дозволити не може.

Починається “підпільний” період азартних ігор та розквіт шахрайства на цьому полі. Легендарні “катали” та “кидали” обирають населення у південних поїздах і за грою в наперстки, “розписати кульку” стає явною частиною домашнього побуту в сім’ях: батьки грають ночами та на гроші, ігровий бізнес у країні, як і раніше, заборонений.

Щодо казино в готелях, то українська історія, звичайно ж, вже проходила спроба легалізувати “казино для обраних”. У 1970-х роках гральні автомати встановили на круїзних лайнерах із портом приписки Одеса, де іноземні гості могли грати за валюту. Звичайному населенню, яке не мало валютних запасів, вхід у ці зони відпочинку та комфорту був традиційно заборонений, для дуже азартних громадян залишалися “катали” у поїздах та на курортах, які допомагали виробленню адреналіну та забирали під чистий весь дохід – цей різновид грального бізнесу не контролювався ніким і була звичайними аферами, далекими від казино та правил чесної гри.

У сучасній Україні 1991 року, ще до офіційного розпаду Союзу, у київському готелі Русь “обжилося” перше казино з ігровими автоматами у підвалі. Незабаром, дивлячись на приклад колишніх союзних республік, де гральний бізнес почав розвиватися негайно, стрімко та кількісно, український бізнес теж починає розвиватися у цьому напрямі. Казино з’являються у великих українських містах – Києві, Харкові, Донецьку. Потім приходять іноземні фахівці та іноземні інвестиції, і починається розвиток грального бізнесу в Україні. З’являються як ліцензовані, а й “тіньові” казино. Зайнята іншими питаннями влада втрачає контроль над галуззю і до 2009 року, після низки подій у так званих закритих клубах, де процвітав нелегальний бізнес, у тому числі гральний, урядом Юлії Тимошенко ухвалено рішення: якщо не можна впоратися, треба заборонити.

Успішність цього кроку та весь набір наслідків від заборони ми можемо оцінити самі — на наших очах розвивається “тіньовий” гральний бізнес в Україні, заклади на кшталт лото-холів, що залишилися в легальній ніші, не можуть конкурувати з напливом чорних гральних залів, які годують окремих представників національної міліції , водночас ні копійки не приносячи до бюджету країни

Нелегальні зали завдають шкоди як своїм гравцям, так і співробітникам, офіційне працевлаштування з гарантіями для яких неможливе, а часто, особливо в регіонах, залишається практично єдиним способом отримати дохід на всю родину.

Якщо поглянути на всю цю історію загалом, а потім придивитися окремо до кожного з етапів, то вимальовується явна картина: гральний бізнес уже не раз намагалися як легалізувати, так і заборонити. У першому випадку це давало приплив грошей до бюджету, обезорушувало галузь та її учасників, приносило користь для всіх. Спроби ж вигнати азартні ігри з поля зору призводили лише до того, що вони ставали менш помітними, але небезпечнішими, як і будь-який нелегальний бізнес.

Ми впевнені, що і на помилках, і на досягненнях минулого можна однаково добре навчитися, проаналізувавши очевидні приклади з історії.